Коли б ти глянула на світ в моїх руках,
Краса дзеркал не передасть цей погляд,
Цей дикий, моторошний страх,
І млявий крик застряглий хрипом в горлі.
Ти зараз бачиш це шаленство духу,
Безликих Маній шабаш кругом нас,
Цей пафос не відчуєш вбивши муху,
Не вип’єш дух, як пив його Скопас.
Я Автор, як і він – безумства повний!
Митець, що ловить суть краси речей,
В камінні кров його, хоч річ його безкровна,
У мене ж сотні мертвих Галатей.
