Лине пісня чиясь спозаранку.
Зрозуміла: слабеньке сопрано,
Тихо плине в ранковім серпанку...
Голос ніжний, співа непогано.
Прислухаюсь: романс про кохання,
Але нотка якась там сумна.
Серцем чую, якесь хвилювання,
Але слів тут, яка глибина!
Чомусь сум цей торкнув й мою душу.
Чом вразлива така ти, душа?
Хвилювання ранкове залишу,
Не моя отут доля - чужа.
Та дзвінок твій неспокій порушив,
Уже інша тут тема, близька.
Чужий сум мене швидко залишив.
Кожен ранок чекаю дзвінка.
------------------------------------
І вже не чула, що ти там казав,
Я так люблю твій голос чути...
Якби ж ти знав, якби ти тільки знав,
Як радісно від цього може бути...
"а счастье по моему просто
бывает разного роста" - Ассадов згадався... і дійсно різного росту, в залежності від обставин, - іноді така мізерність потрібна, що олігархам (на приклад) не зрозуміти...
теплий вірш
Який чудовий дзвінок!!!! хай лунає щодня!!!!! а пісні про щастя дійсно мало існує...більше все про те, що не склалось.....пора нам творити, писати, співати про безмежне кохання і радість)))гарно