О Господи, чому мовчиш?
Не бачиш – гине Україна,
Повідкусали, що могли
І на землі одна руїна!
Хтось гріє руки на війні,
Скоробагатьки з пекла встали.
І ти, народ, живи, як жив!
А діти? Що вони придбали?!
Коли на вибори ішли,
Які наркотики вживали?
Скажіть лиш, за які гріхи
Ви сміхолюда вибирали?
Він насміхатися любив
Як горе обіймає плечі,
І з ним ви були заодно –
Коли світив квартальний вечір.
І ще – медальки матерям
За те, що згинула дитина…
Хоч в губу набери гівна
І плюйся в Путіна й Росію.
І все ж не згине Україна!
Ми воздам Героям славу,
Бо віримо, що з нами Бог
І чесний люд – творець Держави!