На нашій – не своїй землі.
Тарас Шевченко, «В казематі»
І що то за державні люди, що кожен за грошима в Раду преться?
Кого ненавидить, кого він любить з кишенею, де було серце?
Кому потрібна там співачка, чи той, хто від яйця зімлів,
шофер-підсрачник, бовдур, швачка, крадій і нафти і землі?
Як ми – народ такої долі – все це терпімо, хоч на пів?
Хотілось зримувати «волі», та де ж там воля у рабів!
Як все це зможемо здолати, хоч зрозуміти цю біду?
Моя країно, Божа Мати! Ти знов танцюєш під дуду
отих, хто у багнюку тягне розумних стадо і дурних –
народ, який ще поки тяглий, в ярмі працюючий на них.
Не перебільшую! Прокинься! Дивись – вже не твоя земля:
новий пахан, єврей якийсь-то шанують долари Кремля.
За долари – звання Героя, земля країни, стіл і дім,
електорат рабів, як зброя, і влада іменем Твоїм!
Серпень 2007 р.
З книги «Ось опудало влади, можна бити».
В Україні, нажаль, крок за кроком, рік за роком,
вибори за виборами приносять одну і ту ж біду –
не уміння українського народу вибрати достойну владу…
все повторюється з точністю обертання годинникової стрілки.
Дорогенький, ви, мабуть, ніколи не читали Павла Тичину, який всім радив користуватись словником, де спочатку стоїть слово «уміння» а тоді у дужках слово «вміння», тобто: уміння(вміння)… і це свідчить не тільки про ваше не володіння українською мовою, а і про вашу невихованість. Пам’ятайте, досконало мову не знає ніхто.
Це так: не вміння, а коректність використання мови є визначальною у дипломатії і поезії. Та я про інше: досить нам, українцям, плакатись, на жидів кивати: винний кожен з нас! На жаль! Тут і люстерко в пригоді стане!
БУДЬМО!
Коректність використання мови потрібна скрізь і всім, інакше люди не змогли б розуміти один одного. Ці символи нашою думки мають більш глибинне значення при озвученні… важливу роль має інтонація… тому якщо спілкуватися тільки написаними текстами, ми не однаково їх сприймаємо, а з цього і розуміємо. Це вада спілкування людей в соціальних мережах і на літературних сайтах.
Gewiss! 
