Наділи маски всі на лиця
Із виразом якимсь німим
І неможливо роздивиться,
Що там за поглядом сумним.
Снують скрізь постаті понурі -
Люди, як привиди, чумні,
Нещасні душі – у зажурі
Й не раді черговій весні.
Біжать кудись і кудись їдуть,
І, поспішаючи, ідуть,
Ніби бояться, що не дійдуть,
Чи то бояться – не знайдуть.
З німим обличчям стають в чергу
І стоять мовчки за своїм,
Приймаючи участь підлеглу,
Що доля зготувала їм.
Короновірус звідкись виліз
І нагло в душі всім заліз,
І заховавсь за маски виріз,
І не пускає з очей сліз.
Наділи маски всі на лиця
Із поглядом дещо сумним
І неможливо роздивиться,
Що там за виразом німим.
Все буде добре, треба вірити в краще і в Бога. Звісно, вірус новий і ще наш імунітет не повністю пристосувався до його знешкодження. Але нас більше лякають, ніж насправді може бути. Не вірте всьому тому, що говорятьі показують. Люди завжди помирали і помиратимуть далі. Інколи...
За цим виразом німим немає радості, хоч ми і оптимісти, та з такою економікою, бездарними реформами і вірусами перспектива на щасливе життя у нас дуже маленька!
