В її очах він бачив всю красу
Таку незайману чисту і тендітну
Мабуть такої я більше не знайду !
В думках його промайнуло ледь помітно
Коли здаля він бачив її стан
Все його тіло від захвату тремтіли
Вустам хотілось доторкнутися чола
І пригорнути до себе що є сили
Оберігати її від злих образ
Від поглядів , що в злості закіпають
Він зустрічав її ніби випадково
На ганку з кавою вона сиділа вранці
В пообіді побачив її знову
Таку привітну , усміхнену , казкову
Вона у лавці квіти продавала
Щось шепотіла , мабуть собі співала
Він глянув знову на неї чарівну
Так , це вона , і в ній я знов тону
Вона здивовано свій погляд підвела
Ви щось бажаєте? Йому відповіла
Я закохався ! Промайнуло в голові
Його долоні помітно ледь спітніли
Такої квітки я більше не знайду !
Сказав ледь чутно , бо в голосі тремтіння
Вона спокійно до нього підійшла
То вам нічого ? Бо лавку зачиняю !
Прощебетала так впевнено й красиво
А може хочете гарячого ви чаю
Бо поблідніли,що з вами?
Я не знаю !
Сказав у відповідь сміливо і раптово
Мабуть я хочу побачити вас знову !
Знову в думках слова ці завертілись
Відвівши погляд , мабуть я вже піду
Промовив він так сумно і печально
А ж раптом він прокинувся як від сну
Зібравши сили до неї доторкнувся
Із її сукні метелика здійнявся
І так сміливо і щиро посміхнувся
Мабуть так сильно я ще не кохав !