Коли бажаєш задобрити чоловіка –
Згадай, про що казали в давнину –
Знімай з плечей утому й лінь велику,
Годину почаклуй і нагодуй
Коханого прекрасним витвором мистецтва –
Тортом, який сама ж ти і спечеш –
Це справді шлях вторований до серця –
Любові й ніжності його не буде меж.
Коли вогонь згаса, а почуття притихли
Й обличчя рідне стало, мов чуже –
Ти бий скоріш об землю клятим лихом,
А курячих розбивши два яйця ножем,
Ти виливай їх, подруго, в глибоку миску,
До піни білосніжної збивай,
Мов сукня, у якій була колись ти –
Як любий куштував твій каравай.
І цукру не жалій – згадай – казав солодкі
Ти маєш ніжнії пухкі вуста –
Вони най чуються йому у торті,
І він всміхнеться в вуса неспроста.
У іншу миску борошна насип дві склянки,
Туди і яйця з цукром попадуть,
Додай бажання юної коханки…
Про гашену ти соду не забудь!
Тепер ще трішки материнської любові,
Терпіння й вірність також поклади,
Змішай усе – а пічка вже готова
Приймати цих старань твоїх плоди.
Зазолотиться корж – помаж сметанним кремом.
І от по дому аромат пливе…
Гордиться він – життя прожите не даремно
Уже тому, що ти у нього є!
Оценка поэта: 5 красиво написано...но тема стихотворения мне неприятна..думаете,женщины на кухне должны проводить больше времени,чем мужчины?? не обижайтесь только,я без иронии
Юлія Мальована відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я не обижаюсь, ведь на кухни ни часа не бываю - муж не пускает Спасибо за оценку! Приятно...
не обижайтесь только,я без иронии 
Спасибо за оценку! Приятно... 
ya v vostorge!
