(До презентації моєї поетичної збірки «Крізь гул століть»)
Спішу в куточок раю на землі,
Який колись обрав сам Коцюбинський.
Тут особливо піють солов’ї,
І до небес Господніх близько-близько.
Так, справжній рай, що кличе в гості нас,
І вже собі відмовити несила:
Казковий взимку і у літній час.
А восени! Погляньмо, як красиво!
Ось квіти водять власний хоровод,
А он і сад скидається на Божий,
Повітря зіткане із кисню і тривог!
Вдихнімо його глибше, друзі, кожен!
Садиба голоси ще береже.
Чи чуєте ці потаємні звуки?
Четверте покоління тут жиє.
(Гніздечко стережуть вже праонуки).
Це саме тут при світлі каганця
Народжував митець свої шедеври.
Чи з волі то Небесного Отця
Вросли вони в літературне древо?!
Лунає у свята церковний дзвін
Той, що будив митця натхненне серце.
Вони і зараз поряд: церква й він,*
І музика життя його, мов скерцо!
28.08.2020.
* – погруддя Михайла Коцюбинського на подвір’ї садиби.
Ганна Верес (Демиденко).
І вірш чудовий, і світлина. Вітаю з презентацією збірки. Нових Вам творчих досягнень. 
