Не задмухуй свічку , що ще горить як сонце,
Вона хоче так сіяти і дихати вогнем,
Не пускай злих думів у своє віконце,
Доки ми живі злим сумом не заснем.
Вогонь наші хвилини ,горить як серця стуки,
А наші дні вода біжить в один кінець,
Марніють із роками , старіють наші руки,
У інший світ малює вихід чорний олівець.
Сіяє хай вогонь, горить свіча ,палає,
А душі наші з нею сіяють всім на зло,
Цінніше за буття у світі більш немає,
Тож нехай тепер а не колись було.
Не думай про минуле , сум серцю не навій,
Воно сторінка давня ,яку не відкривають,
Вперед шукати нове, про майбутнє знову мрій ,
І очі цікавіші речення по них шукають.
Подивись угору як сонечко палає,
Не дивиться на дощ, грозу чи навіть сніг ,
А в нас через дрібничку серце завмирає,
Тремтить душа щоразу від голови до ніг.
Оглянись довкола які прекрасні миті,
Дороги і пейзажі , завзяття й відчуття ,
Кожен закуток чарівністю розлитий,
А ця чарівність наше є життя.
Не дивись із дому , коли засвітить сонце,
А покружляй у танці під краплями дощу,
Мерщій забрати руки з холодного віконця ,
Послухай звуки різні ,послухай пісню цю.
Не сумуй через невдачу ,плач та падай і вставай,
Дороги ще для нас усіх відкриті ,
Що чорне змінить біле завжди пам'ятай,
Це формула життя нам із нею жити .
Не задмухуй свічку , ще рано, зовсім рано ,
Жити ,треба жити ,ці миті створені для нас,
Стануть неважливими такими давні рани ,
Думки були згубливі покаже кожному нам час.
ID:
893521
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.10.2020 18:18:27
© дата внесення змiн: 31.10.2020 18:18:27
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
5/5оцінка. 
