Сергію
А всі, хто міг, вже відлетіли до вирію.
Лишаюсь у склепі під снігом та стресами.
У листопаді я побачила Сіріус,
Поживши вдосталь за чужими адресами.
Іржавіє ніжність у коробці з праскою.
Обсесивне життя чергуватиме кому з крапкою.
Я побачила Сіріус з чорною маскою
І очима... карими, ледь закритими шапкою.
Він щосили сяє, як всі сонця Всесвіту,
Світлові роки долаючи пішки одною дорогою,
І коли мені пощастить продовжити бесіду,
Я готова боротися з драконами і тривогою.
На обід в мене тільки зимова темрява,
Її химери не злякають сумними фігурами.
Лиш надсилай мені фото робіт із дерева,
Врятуй словами, музикою, скульптурами...
