Коли зникне наш спів -
Щезнемо й ми, назавжди.
Щось, можливо, народиться нове...
Та це вже будемо не Ми.
Коли зів"яне наш цвіт -
Залишиться попіл у полі.
І ехо десь у лисих горах
Про радість і біль Української долі.
Можливо, залишиться спомин...
І в когось в очах той погляд -
Гіркіший за гіркий полин,
А в когось усмішка і останній подих...
Хто ми такі? І де наша сила?
За гріш, ковбасу - продалися чи ні?
Чи співаємо ми, чи радіємо, любимо, вільні?
Від тебе залежить Людино.
Від тебе залежить усе на цій Богом даній Святій Українській землі.
