Вогке повітря і мокрі асфальти,
Сиро листя в ногах шелестить,
Немов пожовклі газетні шпальти,
Неначе пожовкла осіння мить.
В’яла трава і набундючені хмари,
Розорані ниви – чорні моря,
На полі ворони, неначе примари,
Неначе їм миле не небо – земля.
Уже птах не співає і меншає день,
І звірів кличе всіляка нора,
І люди притихли, не чутно пісень,
Неначе настала осіння пора.
