На білому папері краплі чорнила
Стікаються в химерне слово,
Чи то навмисно його думка зронила,
Чи то, бува, випадково.
На білому папері видно відбитки
Твоїх долонь і мій блідий почерк,
І все, що пишу, – єдині пожитки,
А тобі залишу лиш прочерк.
На білому папері тліє надія,
Що завтра не буде, як учора.
Ти єдина на світі кохана стихія,
Ти єдина моя непокора.
На білому папері чорнила і ти,
А я потримаю за поли.
Серед темних чорнил яскраво світи
І не гасни, не гасни ніколи.
