Маленька Хмаринка, втікла на хвилинку,
Без мами по небу гуляти.
Знайшла серед хмар невелику шпаринку,
Тай геть полетіла від хати.
От тільки но вийшла, назустріч Хмаринці,
Веселий летить Вітерець.
Він просить побігати десь наодинці,
Ось глянь, я такий молодець .
По небу гуляю і вже самостійно,
Без мами і татка й бабусі,
Умію вже віяти тихо й постійно,
І сильно також не боюся.
Коли ж підросту, ще і сил наберуся,
Тайфуном тоді можу стати,
Й донизу тоді я від хмар опущуся,
Морями щоб хвилі ганяти.
А схочу, піду над землею пожити.
Та шкоду велику робити,
І стану великим і злим ураганом,
Тай буду я сушу гнобити.
А ти, що ти будеш робити?
Як виростеш й станеш страшною,
Ти ж зможеш когось ото градом побити,
Чи з неба полить всіх водою .
Ні! Каже Хмаринка. Навіщо?
Звичайно, літать стану вище.
Та зла я не буду творити,
На морі, на небі й на суші,
Водою звичайно я можу полити,
Та втішити людям їх душі.
Чи дощиком теплим оросити поля,
Від пилу та бруду щоб вмилась земля ,
Щоб зло та нещастя з бідою,
В канаву те змились водою.
До чого це?
Бо є такі люди, як Вітер й Хмаринка,
Є змалечку добра та злюща дитинка .
І як тільки їх не навчайте,
Від злих ви добра не чекайте .
© В. Небайдужий .2021 рік.
ID:
937900
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Сюжетна лірика відносин
дата надходження: 23.01.2022 10:09:06
© дата внесення змiн: 23.01.2022 10:09:06
автор: Небайдужий
Вкажіть причину вашої скарги
|
Чудовимй повчальний твір. 
