Я сто раз відрікалась від тебе
І сто раз поверталась назад.
І від світу в собі закривалась
Плакала, лила сльози, як град.
Любила...Надіялась...Чекала...
І відцвітала весна в саду.
Різні ролі із тобою грала
Незнаю, на щастя ,чи біду.
Хочу жити, творити ,любити
і щоб просто жінкою бути.
Щоб у любові дітей зростити
Щодня ласкаві слова чути.
Знаєш, все відболіло, все пройшло
І заросла стежка у наш рай.
Мої сліди снігами замело
Я, кажу, тобі :"Прощай ,прощай!"
