Одинока птаха в небі,
у височинні королева,
мого зору любій звабі,
для мене особливо особлива.
Ти літаєш, мовби, раєм,
між чудним пухким хмаринням,
бачиш, що за небокраєм,
сонця там горить твердиня.
Ти пташина вечорова,
мандрівниця у смерканні,
провідниця мого слова,
воля- це твоє бажання.
Символом мого хотіння,
з крилами душі моєї,
наче, ти моє сумління,
в чистім небі, над землею.
Доки ти літаєш, птахо,
я з тобою теж радію,
хоч для тебе я мураха,
мріяти Я теж умію.
Може там нема печалі,
де царюєш ти в польоті,
у Небесному Причалі,
у промінні позолоті...
