У чому, у кому дух лісу живе?
В причинних печерах жуків під корою.
У вальсі, коли легковій із собою
Над озером панночку – листя веде.
Коли сам у лісі, все наче твоє.
Немовби людина у нім не ступала.
І щось (може, все це) бере за живе.
Ця легкість і ця прохолода тривала.
Тут кніксен для сосен – іще етикет.
І зрідка шпаки променадять у фраках.
От, наче, все тихо, насправді – бенкет,
В численних граційних утаєний знаках.
У ніжній симфонії літнього дня,
І в зливі осінній, що котиться грізно.
Дух лісу – природи строкате життя
Відізветься давнім і свіжим первісним.
16.01.2020