Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Тетяна Білогай: Дозволь мені любити - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Віктор Варварич, 02.07.2022 - 07:27
![]() ![]() Хай кохання на крилах літає, В омріяні далі вас проведе. Хай серце від щастя співає, А любов до блаженства заведе... ![]() ![]() Аквілина, 30.06.2022 - 14:00
Той, хто кохає до останнього свого подиху вартий поваги. Зворушливий вірш. Дякую. ![]() ![]() ![]() Master-capt, 29.06.2022 - 13:47
Бувають такі жінки, яких николи не забудеш. Вних щось є від магії... вона натхенниця, Муза. Від неї набираєшся сил для великих звершень. ![]() ![]() ![]() ![]() Тетяна Білогай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це точно. Дякую за відгук ![]() Тетяна Білогай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Надзвичайно приємно, що читаєте.Дякую вам, Саро. ![]() Макс Дрозд, 29.06.2022 - 08:37
Інколи готовий вмерти за людину, готовий вбити за людину, а вона згодом тебе забуває.Дійсно, так хочеться залишитися в пам'яті згадкою. Поки існує згадка - людина живе. Надзвичайно сильний, болісний, й викоханий вірш, Тетяно. Просити у людини дозволу на любов - багато означає. Рідко забираю вірші до обраного, але Ваш вірш просто не можу не забрати. Обов'язково перечитаю. Дякую Вам ![]() ![]() Тетяна Білогай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, люди інколи справді багато чого/кого забувають... А так би хотілося просто лишатися в серці, у куточку. Дякую, що завітали! ![]() |
|
![]() |