На порозі осені край доріг
Стоїть серпень -останній день літа.
Літо поклонилось землі до ніг
Сказало:"Прощай"-божому світу.
А тут за гаєм у чистім полі
Літечко із осінню зустрілись.
Кружляють немов лебеді в колі,
Як листя на вітті розлетілись.
Дуб із голови зняв капелюха
Помахав літу "па, па" рукою.
У смутку зітхає важко стиха-
Жде сонце під синьою горою.
Прийшла нежданно до літа осінь
Чути в небі прощальні голоси.
А ,це журавлі дзвінко голосять
Що вже осінь золотить гай, та ліси.
А завтра осінь -золота осінь!
Загубились в травах літа сліди.
Вітер пожовкле листя розносить
Зриває ябка циганки плоди.
Вже збираються у даль журавлі
Кличуть літо, літечко з собою.
Закурликали кру, кру до землі.
Плаче, так небо дощем сльозою.
Вже короткі дні,та довгі ночі
Рано зірка спішить в надвечір'я.
Ідуть дощі... листячко тріпоче
Час встеляє падолист на подвір'я.
Розстелилися сиві тумани
І купається в молоці ранок.
У дзвін голосний дзвенять Горгани
Кличуть в осінь поеток- прочанок.