Віддай любові все,
Як серце вкаже.
Рідню, всіх друзів, час,
Ім‘я, маєток,
Кредит і плани, пісню муз…
Це все – мотуз.
Вона хоробрий майстер,
Дозволь зростати їй,
Мчи до кінця за нею,
В надії без надій.
Все вище й вище,
Несе у полудень її,
Крил рух невтомний
І намір поки невимовний.
Вона, втім, бог,
Що відає свій шлях,
Дорогами у сяйних небесах.
Вона – не для усіх,
Вона – для мужніх душ,
Без сумніву, хоч як воруш,
Незрушних до любої втрати.
Така винагорода тим,
Що вернуться –
Себе вже більш
І будуть ще зростати.
Залиш любові задля – все,
Втім, ще послухай, ще
Лиш слово, що від серця лине,
Лиш імпульс наміру твердий
Підтримає тебе сьогодні,
І завтра, й завжди,
Неначе, бедуїна вільним –
Не від любові, від людини…
Тримайся діви цупко ти,
Сюрпризу не дивуйся втім,
Неясним здогадкам отим,
Мов тінь по грудям молодим
Від радощів, як ти далеко,
Свободу їй верни ти легко,
Не втримуй ні її рукав,
Ні кинуту троянду білу,
Яку ти влітку дарував.
Хоч ти любив її як сам себе,
Як і себе, чистіше котрий,
І від розлуки з нею день аж чорний,
Живі вже благодаті не знаходять
Та знає серце, що
Напівбоги коли пішли –
Боги приходять.
15.09.2022 Гречка Віталій
Give all to love
Give all to love;
Obey thy heart;
Friends, kindred, days,
Estate, good fame,
Plans, credit, and the muse;
Nothing refuse.
'Tis a brave master,
Let it have scope,
Follow it utterly,
Hope beyond hope;
High and more high,
It dives into noon,
With wing unspent,
Untold intent;
But 'tis a god,
Knows its own path,
And the outlets of the sky.
'Tis not for the mean,
It requireth courage stout,
Souls above doubt,
Valor unbending;
Such 'twill reward,
They shall return
More than they were,
And ever ascending.
Leave all for love;—
Yet, hear me, yet,
One word more thy heart behoved,
One pulse more of firm endeavor,
Keep thee to-day,
To-morrow, for ever,
Free as an Arab
Of thy beloved.
Cling with life to the maid;
But when the surprise,
Vague shadow of surmise,
Flits across her bosom young
Of a joy apart from thee,
Free be she, fancy-free,
Do not thou detain a hem,
Nor the palest rose she flung
From her summer diadem.
Though thou loved her as thyself,
As a self of purer clay,
Tho' her parting dims the day,
Stealing grace from all alive,
Heartily know,
When half-gods go,
The gods arrive.
ID:
959828
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.09.2022 16:59:14
© дата внесення змiн: 29.09.2023 16:59:57
автор: Віталій Гречка
Вкажіть причину вашої скарги
|
