Клен, ти мій високий,
Я твоя тополя...
На жаль розлучила
Нас з тобою доля...
Ти поїхав в місто,
Я в селі лишилась...
З часом зрозуміла,
Що я помилилась...
Та час повернути
Назад неможливо...
Я надіюсь, друже,
Що живеш щасливо...
А життя ж то стрімко,
Чогось поспішає...
А те, що минуло
Назад не вертає...
Клен сумний високий,
Така у нас доля...
І нам сум глибокий
Не давав спокою...
Ми вже постаріли,
Є в нас діти й внуки...
Та своє минуле
Повік не забути...
Склалось життя добре,
Ми жили в любові...
Та нам би хотілось
Все почати знову...
Ти як клен високий.
Я стара тополя...
Минув сум глибокий,-
Така наша доля...
Клен зігнувсь високий,
Зігнулась тополя...
І наш сум глибокий,
Доле, наша доле...
