Травневі ночі вигорять ущент,
росу отави до схід сонця вип’ють,
зайдеться небо проливним дощем
і проридає, певно, аж до липня…
А там уже і липи відцвітуть.
Не буде у сльозах дощу розради.
Коли настане час важких спокут,
пощезне мрево мрій про Ельдорадо.
Та хтось прошепче тихо: «Це – життя.
Тільки мовчи. Прошу. Табу. Наврочиш.» –
На серці запеклося відчуття,
що ті слова тоді були пророчі.
11.12.22р.