Фантомно болить корінню, в землі зосталому,
і точать ножі кроти під твердим фундаментом.
Сніги штурмували дім і вертались талими,
бо теплиться щось всередині навіть каменю.
По фресках повзе павук під косою стелею,
щоб десь в бороді святого собі повіситись.
Долоні болять долоням, немов прострелені,
долоням, які відтулені в розпал місяця,
долоням, які відтулені в розпал місива,
долоням, чия печаль ще лежить на камені,
долоням, чия печать присягне воістину
на кожному з крил троянди, іще незайманих,
які вже фехтують з тишею, розколисані,
де вітер на перехрестях міняє наміри,
де ми випадкові, ніби латинські вислови,
надряпані у СІЗО в одиночній камері.
06-07.06.20
