Підбита журавка, скривавлені крила,
Колись до коханого в небо спішила,
Всім серцем кохала свого журавля,
Бо він їй в польоті крило підставляв.
Від горя й біди захищав теж собою,
Крило восени було поруч й весною,
На жаль розлучила їх крила війна,
Тепер для журавки не квітне весна.
Шукає коханого в травах могилу,
Між бурею вітром поранені крила,
Почуй мене, милий, з'явися у сні,
Так тяжко під небом без тебе мені.
Ламає в скорботі свої крила-руки,
А серце жариною ранить розлука,
Ще скільки коханих чекають з війни,
Благаю, живими хай прийдуть вони.
Галина Грицина.
