Ти любиш мене.
І водночас бажаєш смерті мені.
Озираючись, за спиною ховаєш ніж.
А я мчу стрімголов, не знаючи,
Все що хочу я - догодити тобі.
А ти любиш мене, смерті бажаючи,
може це догорає моя остання ніч.
Хизувався тобою перед друзями.
Ти у мене найкраща з усіх.
Помилявся, тобою засуджений.
І втомившись від тебе все одно без тебе жити не зміг.
І думки мої власні обманули мене.
Тільки зорі молились в мій бік.
Більше я не тримаю тебе,
Ти вже вільна, як вітер від мене й від сліз.
Роздоріжжя тобі глухотою упало на голову,
Що робити тепер?
Незадоволення зруйнувало усіх.
Коли ніс я нас двохна плечах своїх,
Ти була роздратована.
Ти була невдоволена.
Ти була, як той чорт у мішку, що рогами своїми хоче подряпати, просто так, просто так, бо так боляче жити в собі.
Бо минуле болить.
Бо минуле кричить.
І щоразу про себе нагадує.
Глухотою затьмарює голову.
І людина в емоціях падає.
Ми з тобою прекрасні, як ангели.
Точно будемо, якщо все це відпустимо.
