* * *
Виходить князем світ на вежу дня,
Де біль і радість чорно – білим.
Де голуб небо крильми обійняв,
А люди здичіли, змаліли…
Не всі шляхи в житті до храму йдуть.
Мілієм серцем часто нині.
А доля слізьми часом хрестить путь,-
Ламають крила зовсім юні.
А світ молитву сонця спрагло жде:
Тепла й любові всім нам треба.
Хай святить день живі хрести людей,
Де храми душ тримають небо.
27.01.2024
Вражаючий вірш!
Глибоко зачерпнули наше сьогодення.Так,всі люди чекають любові і тепла,але ж на жаль,є такі в них чи інша душа,чи гордовитість,чи виховання не варте й копійчини. Хто знає, може й є на те причини.Ми ж і всі не без гріха...,тому й судний день покаймось у молитвах.
Дякую, п Вікторе!
