Плач із приводу прогресу
Цінували в давнину
Лиш любов одну,
Чуйних слів солодкий чар
І сердечний жар.
Та змінився світ, і час
Минув, минув.
Ждуть красунечки від нас,
Щоб ніжно хтось шепнув:
«Ах, Гудуло!..
За цілунок твій
Я дам тобі одній
Екоплиту,
Лазерну тахту,
Скутер на спирту,
Лопатку для коржів,
Епоксидну піч,
Холодильник «Січ»,
Вазу в стилі кітч,
Колекцію ножів,
Пару турнікетів
Для різки вінегретів,
Лимонний одорант,
Для ложечок сервант,
Кремопістолет,
Із підігрівом плед,
Ще на двох літак –
І буде все ніштяк!»
Суперечки в давнину
Не псували нам кров:
Ти б тарілку відштовхнув
І тихенько пішов.
Та стрибають ціни ввись –
Пропасти добру?!
«Геть, до мами повернись!
А я все заберу.
Ах, Гудуло!..
Ну скажи «пардон»,
Бо зникнуть ніби сон
Сейф для яєць,
Електрогаманець,
Гасовий горнець,
Набір твоїх каструль,
Віск для взуття,
Подрібнювач сміття,
Подовжувач життя
І сто свинцевих куль!
Всі турнікети,
А з ними й вінегрети,
І ніж для фуа-гра,
Й картоплі пів відра…»
Якщо ж твоя мадам
Бажає чвар і драм –
Жорстоку прожени
І двері зачини.
Маєш буфет,
Збивачку-табурет,
Пушку для котлет
І капці шкіряні;
Наноекран,
Тефлоновий казан,
Капроновий диван,
Липучку для брехні.
Тож чекай візити
Наступної кобіти
Із серденьком відкритим,
Що прагне доброти:
Їй треба помогти,
Втекти від самоти…
А там нова любов
Тебе накриє знов,
А там нова любов
Тебе накриє знов,
А там нова любов
Тебе накриє знов!
___________________
La complainte du progress
Autrefois pour faire sa cour
On parlait d'amour
Pour mieux prouver son ardeur
On offrait son cœur
Maintenant, c'est plus pareil
Ça change, ça change
Pour séduire le cher ange
On lui glisse à l'oreille
Ah, Gudule
Viens m'embrasser
Et je te donnerai
Un frigidaire
Un joli scooter
Un atomixer
Et du Dunlopillo
Une cuisinière
Avec un four en verre
Des tas de couverts
Et des pelles à gateaux
Une tourniquette
Pour faire la vinaigrette
Un bel aérateur
Pour bouffer les odeurs
Des draps qui chauffent
Un pistolet à gauffres
Un avion pour deux
Et nous serons heureux
Autrefois s'il arrivait
Que l'on se querelle
L'air lugubre on s'en allait
En laissant la vaisselle
Maintenant, que voulez-vous
La vie est si chère
On dit rentre chez ta mère
Et on se garde tout
Ah, Gudule
Excuse-toi
Ou je reprends tout ça
Mon frigidaire
Mon armoire à cuillères
Mon évier en fer
Et mon poêle à mazout
Mon cire-godasses
Mon repasse-limaces
Mon tabouret à glace
Et mon chasse filou
La tourniquette
À faire la vinaigrette
Le ratatine-ordures
Et le coupe-friture
Et si la belle
Se montre encore rebelle
On la fiche dehors
Pour confier son sort
Au frigidaire
À l'efface-poussière
À la cuisinière
Au lit qu'est toujours fait
Au chauffe-savates
Au canon à patates
À l'éventre-tomates
À l'écorche-poulet
Mais très, très vite
On reçoit la visite
D'une tendre petite
Qui vous offre son cœur
Alors on cède
Car il faut bien qu'on s'entraide
Et l'on vit comme ça
Jusqu'à la prochaine fois
Et l'on vit comme ça
Jusqu'à la prochaine fois
Et l'on vit comme ça
Jusqu'à la prochaine fois
Дуже люблю цього автора.
Я дуже старалася... Дякую вам. 
Дякую, це я так, просто з любові до Віана. Хотіла до дня його народження викласти, та так співпало, що в мене теж день народження в той самий день. 
