Ти приходиш вночі. І до рана
Обіймаєш легкими руками.
Я говорю: моя несказанна,
Ти говориш: о, мій довгожданий.
Упиваюсь вустами твоїми,
Що криваво цвітуть, як троянди,
Оживає шаленство щасливе,
І вмирає в мені щось назавжди.
Заціловуємось. Обіймаю,
Обплітаю це трепетне тіло,
І натомлено засинаю,
До всього, що було, збайдужілий.
Прокидаємось. Тяжка образа
В наших душах оглухлих німіє,.
Зло палає в очах, і відразу
Тихий смуток без слів кам'яніє.
Ти вночі повернешся. До рана
Будеш знову солодка й кохана.
Я промовлю: моя несказанна.
Ти промовиш: о, мій довгожданий
Julian Tuwim Noc
Przyjdziesz nocą. Zostaniesz do rana
I otulisz mnie lekko ramiony.
Ja ci powiem: o, moja nieznana.
Ty mi powiesz: o, mój wytęskniony.
Będziesz moja. Ustami się wpije
W wargi twoje, od nocnych róż krwawsze,
Obłąkany szał szczęścia przeżyję,
Ale umrze coś we mnie na zawsze.
Zacałuję się sobą! W pierścieni
Splot drgający zakłuje twe ciało,
I uśniemy rozkoszą zmęczeni
I niepomni, że wszystko się stało.
Obudzimy się. Ciężką nienawiść
W głuchych duszach bez słów poczujemy
Zło nam w oczach zaświeci, jak zawiść,
I jak głaz będzie smutek nasz niemy.
Ale nocą znów przyjdziesz. Do rana
Będziesz słodko mnie tulić ramiony.
Ja ci powiem: o, moja nieznana!
Ty mi powiesz: o, mój wytęskniony!
добре є. дякую за вашу працю. класика - супер! досить цікаво для мене. дещо я чув. читав про ці твори. авторів на лекціях років 30 тому. вражає глибина. мудрість. яскравість. моє шанування!
Можливо наші радіолюдинопрймачі й передавачі працюють на одній частоті, тому чуємо однаково, любимо однакове.
Я ніяк не вийду з поетичного учнівства. Німію, вражена багатством і різноманіттям світової поезії. Ні досягти такого рівня, ні перевершити, тільки схилити голову й захоплюватися.
добре є. дякую за вашу працю. класика - супер! досить цікаво для мене. дещо я чув. читав про ці твори. авторів на лекціях років 30 тому. вражає глибина. мудрість. яскравість. моє шанування!
