Осінь у діброві Коли осінню жовту пектораль Собі одягне молода діброва, То літечка скінчилася пора… Повзуть тумани в ранки сіроброві… Спинилась мурашина метушня, Примовкли голосні пісні пташині, Лиш білочка хвостата і смішна Гілля рахує з низу й до вершини. Берізка стрічки жовті уплела Собі у коси і… сусіду-клену. Грибочків теж йому приберегла, Сховавши їх під килимом зеленим. Дивлюсь – не намилуюсь на красу, Яку доповнюють кущі калини, Що із росою п’ють осінній сум, Тож на душі і радісно, й полинно. 6.07.2024. © Ганна Верес Демиденко #Ганна_Верес_Демиденко
ID: 1021953 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 10.09.2024 21:13:57 © дата внесення змiн: 10.09.2024 21:16:31 автор: Ганна Верес
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie