Найбільше я люблю життя,
Що надане мені.
Лиш з ним я маю почуття
Й думки і ночі, й дні,
Хай навіть іноді вони,
Мов камінь той, важкі,
Та з іншої все ж сторони,
Вони в мені такі,
Якими в себе сію я
Їх, начебто зерно,
Бо ж я є власником життя,
Яке мені дано.
Воно у мене лиш одне
І як би я не хтів,
Та з часом все ж воно мине.
Думок і почуттів
Не буде більш тоді в мені
Ніяких і повік.
Тому я маю ночі, дні –
Весь свій життєвий вік
Проводити лиш так, як я
Бажаю понад все,
Так само, як і вся сім’я
Людська, яка несе
В собі впродовж всього життя
Удома – на Землі
Думки, а також почуття –
Дорослі та малі.
В цім й поляга його вся суть.
Це знають люди ті,
Які в собі завжди несуть
У власному житті
Лиш світлі думи, почуття
Й дають всім в світі цім,
Щоб щасно протягом життя
Їм теж жилось на нім.
Євген Ковальчук, 16. 02. 2021
