Глуха осінь... Вечоріє рано... У такі миті думається про вічність й про теплий куток, де можна перебути оці традиційні відчаї природи. Диктат осені ніхто не відміняв і депресія загострюється саме в цю пору. Вона вкотре нагадує : усе швидкоплинне, встигніть зачепитися за щось не банальне...
На околиці одного закинутого хутору Н видніється хатина Мотлоху Історій, точніше, тьмаво каганець у вікні зітхає. Світла нема : кляті кацапи розбили трансформаторну будку, хоча до лінії фронту ще чимало кілометрів. Але фронт тепер повсюди.
Господар оселі сивий бородань, власне, розпалює екзистенційну піч, що століттями залишається таким собі символом життя. Хмиз і дрова вже поряд. На підлозі приготовлені для цього ритуалу знайдені недавно на горищі три томики колись одіозної книжки лева товстого "війна і мир".
"Ну ось ми і зустрілися на вузькій стежині, графе мокшанський", - теплі думки гріли єство немолодого чоловіка. "А пам'ятаєш, як у школі тебе нав'язували мені - дитині з вітром, котрий не міг й хвилини всидіти на місці. Це були моральні різки для бідолашного хлопчини - читати твої безконечні талмуди. Хоча яке там читати : біг пес через овес ; не було шкоди ні псові, ні вівсові. Ще й мова чужа і, як виявилося, ворожа. Ось тепер поквитаємось нарешті. Розплата мусить прийти рано чи пізно..."
Піч весело шипіла, мов змія, від сторінок, вирваних з вищезгаданого твору. Вогнище тріщало, наче промовляло : "Наполеона треба хороброго... Байден вагається, а ворог просувається". На блясі почала закипати бульба "в мундирах". Еге ж, додаткова теплова енергія та цінний харч і другий хліб у теперішніх лихоліттях. Пара заполонила хату .
Раптом згусток отих невидимих крапель прийняв обриси голови з довгою бородою того самого чужинця - писаки лева миколайовича.
- Чем я тебя обидел ? - спитало волохате марення.
- Згинь, нечиста, разом зі своїми клятими рашистами, котрі прийшли знищити українців!!! - хутко відреагував здивований палій, ніби тверезий та водночас готовий до будь - якого розвитку подій.
- Я за них не в ответе. А что есть такой народ "украинцы" ?
- Представ собі - є ! Вашою москвою і не пахло, як ми вже господарювали на своїй Богом даній землі.
- Извини меня. Но русский надо знать ибо им разговаривают повсеместно здесь.
- От йолоп старий. Пішов би ти вслід за руським кораблем !
- Куда ?
- На свої болота імперські просвітити тьму споконвічну агресивну !
- Мда, настроение у тебя не ахти...
- Настрій йому не подобається. Ти хоч розумієш, що твоя загарбницька орда усе тут знищує : людей, будинки, природні ресурси, звірів...Масштаби вражають !
- Они такие. Я их хорошо знаю. Начинаю рассказывать что - то мудрое, а они меня посылают куда подальше. Знать ничего не хотят. Бесовское племя. Очень жаль - очень жаль...
- Тобі жаль, а люди гинуть щодня. Твій цар з глузду з'їхав остаточно. Марить тутешніми нацистами. Вишкіл к г б дався взнаки. І я, як справжній "нацик", урочисто спалюю тебе.
- Какое к г б ? Нашая царская полиция, что - ли ?
- Іще гірше, більш цинічне лукаве ! Тьфу на тебе, заразо руська. Чому не протестують ваші покидьки перед кремлем, аби припинити криваву бійню ?
- Они к барину приходят, становятся на колени и начинают тихо бунтовать...
- Ні на що розумне не здатні орки.
- Кто - кто ?
- Орда войовнича.
- Да, они варвары в крови. Так уж повелось от начала их дней существования. Воевать
и грабить чужие территории. Такой смысл наших деяний. Какой специфический запах здесь...
- Це я часнику наївся, аби чортівню лякати. Ану забирайся з моєї хати, чорте болотяний !!! - газда взяв віника й почав виганяти злого духа через двері.
- Подожди ! Что ты делаешь ?
- Очищую житло від непотребу історичного !
Аби ви всі там тріснули від жадоби загарбати чуже ! Аби вам стали кісткою в горлі наші терени ! Аби вас копнули качки ATACMS ! Ісусе, Царю Небесний, визволи нас від лукавого москаля. Амінь.
Ніби все. Стало легше дихати. Мара щезла, картопля зварена. А на наступні рази лишилося іще трохи злощасної книги. "Що ж, проведу політінформацію ще раз в разі чого", - поклявся настінним образам трохи втомлений селянин. Може тому й немає в цих околицях війни, бо люди набожні й моляться часто.
Хутко знайшлися 50 грам домашнього самогону (хріновуха ще той лік !), так би мовити, для дезінфекції після двобою з потворним заразним видінням.
ID:
1026198
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 10.11.2024 06:04:50
© дата внесення змiн: 12.11.2024 16:54:55
автор: Мандрівник
Вкажіть причину вашої скарги
|
