Везуть наших дітеи з кривавої віини,
І чорні хустки матерів вже приросли до голови.
Вже очі сухо дивляться на домовини,
Де пермішані тіла лежать і ждуть хвилини,
Щоб їх хоч мати рідна поховала,
І образ ріднии у душі поцілувала.
А скільки їх додому не вернули,
На полі-бою ви їх там забули
І записали "Без вісті пропали"
Мабудь, у Лондоні чи в Польщі загуляли?
Так легше з матерями говорити.
Та дітям не потрібно копіики платити.
Краще наповнити кишені свої зможем,
А дітям сиротам ми вже не допоможем.
Ви владарі, зганьбили всю країну.
Прославились крадіжками вже навіть на руїнах.
Придумали, що загребете все в могилу,
Та маєте лишень трухняву силу:
Сидіти, спати, кнопки натискати,
Закони фігові для людства роздупляти.
Так схаменіться- гине Україна,
Вона втрачає оборонця-сина.
Вам бездарям країни не спасти-
Це зроблять тільки вірнії сини,
Які відчули теплоту землі в долонях,
Які багатші стали сивиною в скронях,
Які не в ресторанах біи встрічали,
А рани зрадників кревлею заживляли.
Це тільки наш народ крізь терни буде жити,
А вас ми будемо паплюжити и ганьбити.
Ви для країни ниці і здрібнілі,
А хлопці виживуть, бо рани на їх тілі
Розкажуть більше , чим закони ваші
Які лягли ганьбою на дужі плечі наші.
Ми закликаєм,поверніть награблене країні,
Верніть синів живих вгорьованіи родині.
Адже країна виживе без вас
І квітувати буде повсяк час.
