Десятки тисяч літ,
Жив православний слов’янський Рід.
Природа, люди й Боги єдині,
Були сакральні в них святині.
Богів любили й не боялись,
Про гріхи вони не знались.
Ні пекла і раю не було,
Життя земне Богом дано.
Всевишнього Бога слов’яни знали,
З природою й Богом розмовляли.
Все видиме були святині,
І ймення давали Богам і Богині.
Сузір’я, Космос добре знали,
Календар природній з Богом склали.
Берегли свій Рід й святині,
Та Віру Роду втратили по нині.
Пройшлась зовнішня причина,
Капища (церкви) слов’ян - одна руїна.
Християнські храми возвелися,
Ми в Новій Вірі прижилися.
І Славимо і Віримо не в своє
Щастя маємо, в тім що є.
Життям йдемо, сіємо тілами:
Синами, Доньками і батьками.
Грудень 2024 р
