Вона прохолодна і трохи жорстка
І губи твої цілували невміло,
І дощ того вечора лив, як з відра
І небо так сумно гриміло.
Уста з ароматом шоколаду та вишні,
Здається слова були просто лишні.
І подих в повітрі тоді розчинився
І наче весь світ у момент зупинився.
Та думаю це все тепер не важливо,
Бо вже наші долі пропливли, можливо,
Дуже далеко одна від одної,
Ставши краплиною горя у морі.
