Стара елегія любові,
Сплетіння ніжних слів і душ.
Все зрозуміло тут з пів слова,
Я, час, прошу тебе, не руш!
Гіркий цей присмак давнини,
Коли навколо ніч, як море.
Нема кого у тім винить,
Що посміхалися їм зорі.
Нехай ця музика звучить,
Для тих, хто цінить почуття,
Хто вміє вірно так любить,
Бо це - одна краса життя.
Повіяв легкий вітерець,
Із тих часів, що незабутні.
Запах по-старому чебрець,
Та де, роки, ви безтурботні?..
В усі часи, в усі віки елегія любові не втрачає ні змісту, ні суті.
Прекрасний вірш, що особливо гарне сприйняття під чарівну мелодію. Дякую, Надієчко. З Новим роком! Миру, натхнення, добра.
