Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Серафима Пант: Горобці - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ХРЕСТОСЛОВ, 24.03.2025 - 21:06
Ви неподвижну зневірену душу провокуєте прям на подвигизібрались горобці на гороби́ні у гороби́ну ніч і я між ними як підбитий льотчик під їх цвірінькання опти- містичне все думаю чи я в собі чи пів-мене́ уже нема в мені чи й більше ? гороби́на ніч під гороби́ною трива́ як попіл Трої теж трива́ Приховуючи власну неспроможність Знайти дорогу, Вийти з манівців, Ховаючи гріхи в тотальну повінь, Наводячи на жертв нових приціл. але чому на ме́ні клином світ зійшовся ? чи то все горобці ? і гороби́на ніч ? приціл ? Серафима Пант відповів на коментар ХРЕСТОСЛОВ, 25.03.2025 - 07:03
Дякую! Дуже цікаво читати Ваші відгуки. Неподвижна душа горобцеуподібнюється) Горобці веселі безтурботні, на перший погляд, птахи...птахи-оптимісти...птахи-непосиди... Скільки горобець зробить кроків за сто років? Жодного. Неподвижна зневірена душа. Яку мудрість дарують ці птахи? Не можеш, ходити - стрибай! Вихід там, де й вхід. Ми не в світі блукаємо, а в собі. Світ таки їжакуватий - дуже багато клинів-голок має. Горобці - ще ті містики, чи мостики... ХРЕСТОСЛОВ відповів на коментар Серафима Пант, 25.03.2025 - 10:14
одразу відкрив вікно і прочитав вголос мокрим горобцям все що Ви про них думаєтецікавим був відгук мого серця-горобця, що все пробує тьохкати, а не цвірінькати, сидячи на гілці дерева життя глибоко в містичній всередині, подалі від їжакуватих світів душа підштовхує мене ще багато чого Вам наговорити дощ вщух, виглянуло сонечко і горобці наперебій вихваляють весну красну, все збиваючи мене з думки |
|
![]()
|