З тобою ми зустрілися у квітні,
Мабуть, що більш, ніж двадцять літ назад.
У Києві магнолії розквітли,
Став райським садом Ботанічний сад.
Весна дзвеніла ніжною струною,
В моєму серці прокидалась знов,
Мов хвилею накрила з головою
Неждана і непрохана любов.
Куди несли нас ті стрімкі потоки,
Самі й не знали, загубили час.
Та все минуло...негаразди й роки
Якось раптово роз'єднали нас.
Тепер ми й далі по життю пливемо,
А спогади, мов зорі, десь на дні...
Ми все ще вперто веслами гребемо,
Та кожен у окремому човні ...
