«А хто такі, дідусю, «москалі»?» -
Спитав в дитинстві я колись у діда,
На пасіці сиділи ми в тіні
Й дивилися як бджоли йдуть обідать.
«Хороше запитання» - дід сказав -
«Це, думаю, би варто відповісти.
Візьми, приміром, вулик. Там устав
Коли ставать, коли робить чи їсти.
Та прилітає зовсім інший рій
Й не дивиться ні на устав, ні бджоли,
А починає вішать тобі стрій,
Якого ти й знавать не знав ніколи.
І починає зразу ж тебе вчить,
Що ти, мов, все чось робиш як не в нього.
Хіба від того серце не болить,
Не хочеться прогнати його з дому?
Та він, не те що просто не іде,
Він ще й тебе прогнати з дому хоче,
Брехливо й вперто щось тобі плете,
Що вулик той - його, і прямо в очі!
Тобі аж слів вже не хватає говорить,
А він уже на всенький світ волає
Що брата, мов, по крові хтось гнітить
Й слова при тім зовсім не вибирає.
Складне то слово, внучку, я скажу.
Не думай, що вся пасіка сусіда
І справді так похожа «москалю» -
То лишень рій, що нам міша обідать!»
сиджу,читаю,і мимоволі посміхаюсь.....а перед очима картинка:літо,хатинка десь біля лісу,лавка,сонечко через гілля намагається полоскотати білу дідусеву бороду і русяве волоссячко малого онука...і туди-сюди літають бджоли....))
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, діду мабуть трошки перегрівсь,
хоча й сидів з онуком в холодку,
а може, задрімав та щось наснилось,
солодке, наче переїв медку...
Наснилося йому бжоляче військо,
що за статутом певним себе йме,
а тут "москаль" накидується, в біса,
вощину з медом на себе дере.
І в кого? В працовитих українців!
Ну, не *** хто його не зна!
Як бачу, особисто, все у "лицях"
Так, наче б то, в театрі побула...
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі!Е, Алечко, ти мого діда в драматургію не впутуй.
Ким-ким а артистом він точно не був, а от в тебе, бачу потяг до цього є. Чесно - сценарії пробувала писати?
))
з чого почати відповідь, з актерської майстерності або з таланту драматурга? 
