Я цінувала, цінувала,
Час пройшов.
І до невіданих страждань він підійшов.
Ну, а чому на серці важко знов, і знов?
І, мабуть, винна тут любов!
Я- як художник, що не вміє малювати!
Я- як акторка, що не може грати!
Я одухотворенна життям,
Яке дало мені хвилини,
То, довгі місяці, години,
То, час розлуки сірим дням!
Я відчуваю одинокий страх,
Людей не бачу, біля мене темно...
Живу я на других світах,
Надію маю, що і недаремно!
Я хочу творчості!
Зануритись...
Зануритись в той запах,
В той дух театру,
В те мляве світло стоптаної сцени...
У мене є ще оптимізм,
Ще є натхнення жити,
Я ще не втратила ліризм,
Я здатна його пити.
Я часто так вживаю "Я",
Бо виливається з думок моїх
Уся симфонія ота,
Яку пробуджує дитя...
Мій ідеал- "природня" простота!
Я закохалась...
Я закохалась у свої думки,
У жовте листя, що ляга під ноги,
У ту романтику тепла,
Коли іще сухі чоботи.
Закохана в театр свій!
Він, як вода у теплім морі.
І тільки доленосний збій,
Все тягнеться тепер по волі.
Закохана іще у нього...
У те життя, де є і він!
Я кожен ранок прокидаюсь
І слухаю музгрупу "Сплін".
Не можу спати, вчитись, йти...
Бо все думки мої не ті!
А, я байдужа, я не та...
Хоч він увагу і зверта.
Я- друг!
І за якої волі?
Я- скрипка зі струною болі...́́́
ViTka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я не можу назвати себе поетом... Геніальниїх поетів можна було зустріти раніше... а ЗАРАЗ ЩО? ТАК, ВІД ДУШІ, ПРО СВОЄ! Я НЕ ПИШУ ДЛЯ ЛЮДЕЙ, АЛЕ ГАДАЮ, ЩО ЗНАЙДУ ЛЮДЕЙ, ЯКІ МИСЛЯТЬ ТАК ЯК Я. НУ, ВИ НЕ ТАКА ЛЮДИНА... НУ, І НІЧОГО СТРАШНОГО!
Якщо ви впевнені, що я не знаю того, що ви описували - значить впевнені, що зміст вірша є незрозумілим для читача, що ви не донесли того, що хотіли. Чи добре це ?
ViTka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Краще ніж про Снід...
Але не настільки, щоб я схилив голову.
Продовжуйте!
ViTka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не хотіла писати про снід! Але я декому пообіцяла! Не схиляйте голову, бо Ви ж не знаєте того, чого я тут описувала... правда ж? треба усе переживати!
А, кажуть - геніальне все - просте,
Воно росте десь глибоко із серця...
В житті, як і на сцені, все не те?
Любов`ю не цвіте душі озерце?
Хто Вам сказав, що у саду завжди
сліди багряним листом замітає?
Розквітне в серці травень молодий
І голос скрипки врешті пролунає!
ViTka відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
. А геніальні поети є й тепер, але відомими вони стануть згодом в майбутньому... 
