Під серцем принишкло, завмерло… згоріло…
Маленьке убоге дитятко… змарніло…
І очка не очками б́ули ще досі,
Лиш б́уло на розвитку в’юнкій дорозі.
Побачити світ так хотіло… тягнулось…
Малесенькі пальчики й ручки зімкнуло…
Ніз́ащо… навіщо його ви згубили?
Кроваві сліди не зітруться й в могилі
:*(
Сумно,трагічно... "Де був у ту хвилину Бог?"-та хіба людина не сама робить вибір?Ця жінка(чи то дівчина)стояла перед вибором:так чи ні.І вона його зробила-сама,без участі Бога.Це ж її рідне дитятко і вона сама прийняла таке рішення. Дуже зворушливо передали той біль і розпач...
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тримайся...значить дитятко вже АНГЕЛОЧОК!!!!тобі прийде наступна дитинка.це точно!мусить!!я догадуюсь. що ти відчуваеш,коли була на грані зриву також....дай БОГ сил, удачі...чекай чудо і маленьке дитятко буде..а поки матимеш на горі власного маленького АНГЕЛОЧКА...
Троянда Пустелі відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це, Слава Богу, історія не про мене... але таке трапляється кожного дня... це трапилося нещодавно зі знайомою...
у мене вже є моє маленьке Ангелятко - доця Ангеліночка, у якої сьогодні День Ангела...