Страшно дивитись прямо,
не повертаючи голови назад
що за суцільна драма
пустих, непотрібних розрад?
Далі зважати на слова-
обіцянки марні й нескінченні
яка ж це низька висота
просто ж смішно, злиденно!
Зґвалтована наша країна
ідеальними людьми,це ж влада
а що далі? самотня руїна?
нащо нам брехня? нащо зрада?
Кричати:"Люблю Україну",
й у провалля кидати без жалю
топтати червону калину
і не зважати на віру опалу.
Як шкода нам рідні краї
щоб не сталось-все їхня провина
Легше дивитись,як шахраї
Вбивають нашу ж Батьківщину.
Що далі?Страшно,тривожно?
А що зробити? Вже злякались?
діагноз-не спроможні.
Та чи ми хоча б намагались?...
Громадянська лірика... правдиво, сумно, прикро за країну...Та хіба ж ми на щось спроможні?!
kore відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю спроможні...просто згадати минуле..і не з такої ями підіймався народ...була віра і жага до перемоги..до життя
Без боротьби не буде перемоги...не буде нічого.
