Кволий дощу побоїться,
Розумний не скаже дурниць...
А є що тікають від себе
Від глузду далеких півниць.
Тікають, бояться не знають чого
Можливо літати навчаться
І в першім польоті зламають крило.
А ми доб'ємо їх, домучим, докраєм,
Висмієм, залишим вмирать,
Забудемо все, продовжимо тліти,
Безнадійно отак помирать.
Вони ж попрощаються з світом,
Залишуть нерозкритим вікно...
А ми лиш жорстокії діти
Ми любим солодке вино...
