Сила –є , воля-є , а сили волі немає…Немає сили волі йти вперед , забути минуле , жити просто сьогоднішнім днем і шукати серед тисячі того одного…
Неможливо забути подих , що чуєш біля вуха і губи, які гаряче цілують спочатку шию , а потім опускаються все нижче. Ти усвідомлюєш, що це погано, що це твоє випробування, яке ти маєш гордо пройти та немає сили його відштовхнути від себе і ти неначе Єва повністю віддаєшся спокусі диявола. Пристрасть поїдає тебе з середини і пізно вже щось міняти.
Наступний день ти картаєш себе , обіцяєш сама собі ,що такого більше ніколи не буде, і наступного разу ваша зустріч обмежиться тільки привітом. Та обдурити, або втекти від самої себе не можливо. На мить ти забуваєшся і згадуєш одну з найкращих ночей у твоєму житті, ти чуєш як райська насолода наповняє твоє грішне тіло з ніг до голови найкраще в цьому тільки те ,що розуму вже не існує і ти живеш серцем.
Та хто тільки придумав ці шаблони моралі , що примушують людину мучитися через те що їй просто було добре? Так я згідна потрібно мати якусь гордість , адже він тебе не любить ти йому не потрібна, але змусити себе перестати любити його ти теж не можеш. Хвилини з ним це щось казкове шкода тільки ,що після дванадцятої карета знову стає гарбузом, а принцеса попелюшкою.
Це просто думки можливо для когось до болю знайомі , а для когось зовсім чужі і незрозумілі. Та тут точно є над чим задуматися…Я розумію твоє серце в руках ,яким воно зовсім не потрібно, та обернися навколо можливо в твоїх руках теж чиєсь серце..?
