У кожної людини колись момент настане,
Коли її серце мов лід розтане,
Загоряться очі душа розгорнеться,
Уста зчервоніють й бажання,нестримне бажання
Насолоди з нічого ввімкнеться.
Це все про кохання,про святе почуття,
Що світ переверне без війн,без меча,
Що здатне чудеса творити,
Що може будь-кого вбити,
Що має велику владу,
Бо заставляє людей,дає їм наснагу
Неможливе робити,
Себе відкрити,
Або просто любити.
Кохання буває різне:
У когось могутнє стрімке грізне,
У когось ніжне й велике безкраю,
А хтось його просто не має.
Егоїст по натурі,самолюб і нарцис
Для нього кохання мов той сірий хмиз.
Когось захопить,
Ізведе утомить
І кине.
Таким ж бо не важливо,
Для них це все не диво.
Але колись кохання й до них у життя увірветься
Душу порве,серце із`їсть й втіче,
Навіть,не озирнеться.
Зрозуміють вони почуття те святе,
Бо мали в житті кохання "дурне".
Кохайте,кохайте,
Любіте без краю,
Бо нічого кращого
За те почуття немає.
Воно допоможе,надасть вам крила
І з`явиться у вас велика сила
Усе неможливе робити,
Подвиги здійснити.
У чому ж сила цього кохання?
Ніхто вам не скаже,
Ніхто не розкаже,
Бо є лиш бажання,
Насолоди нестримне бажання...
останній рядок хоче виправити),а так дуже гарно 
