Кавовий ранок лоскоче теплом
Плечі,загорнені в ніжність;
Юні Амури літають за склом,
Гублячи пух білосніжний...
Я у сорочці твоїй, босоніж,
Тихо підходжу навшпиньках:
Милий, коханий, цілуй же скоріш
Сну незастиглі краплинки!
Ти заціловуєш до мурашок
Родимки квітку за вухом...
Вранішній спів завіконних пташок
Більше ніхто з нас не слуха...
Величезний вам респект у вигляді шоколадного торту! Гарно, коли ви так тепло пишете про почуття, взаємне кохання... Світлішає на душі. А в мене інтимна лірика чомусь іде тоді, коли в душі надрив.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ой, ні, цілий торт- то занадто!
А в мене,чомусь, останнім часом все більше отаке пишеться. Вже аж набридло... Хочеться різномаїття.
Рада, що Вам до душі моя писанина!!! Це- неаби яка підтримка!
Ничего себе - зарисовочка!
Даже птицы речь потеряли.
А мурашек так колют иголочки,
А в губах - улётные дали...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так гормоны бушуют спесивые,
шепчут разное мне на ушко...
Хорошо, хоть не агрессивные,
а то писалось бы мне про пушки...
Ну а так, лишь слегка клубничное,
и немножечко взбитых сливок,
а за кадром стоит эротичное-
прячет страсти в слова игриво...