Тобі зовсім не хочеться
жити у кам’яних джунглях
великого міста,що ніколи не спить.
ти не хочеш смакувати каву з самотністю
яка би напевно застигла
поки ти б рахувала численні висотки
із балкону власного хмарочоса.
ти б ні на що не проміняла
ту пахучу кав’ярню за рогом
де вперше зустріла його посмішку.
і тих червоних троянд,
що він посадив
коло твоєї білої веранди.
твій дім саме тут,
де він цілує тебе в лоба
і каже, що ти світла та літня.
де ти щоранку наливаєш чай
у дві салатові чашки.
де в стаканчику в ванній
туляться дві зубні щітки.
твій дім саме тут,
де повіки увечері стомляться
і розкриються знову
у преранніх оранжевих променях.
