Тобі покірна? Чи розуму нема?!
Покірна я лише Господній волі.
Не хочу я ні трепету, ні болю,
І муж - палач, і дім його - тюрма.
Та бачиш! Я прийшла сюди сама...
Рождався грудень, ві́три вили в полі,
І світло так було в твоїй неволі,
І чатувала за вікном пітьма.
Так вільна птаха у прозоре скло
Всім тілом б'ється у зимову стужу,
Забарвлюючи в кров своє крило.
Тепер зі щастям й спокоєм я дру́жу.
Прощай, мій тихий, любий ти мені,
Бо подорожній відчинив свій дім.
А.Ахматова 1921 *ANNO DOMINI*
Тебе покорной? Ты сошел с ума!
Покорна я одной Господней воле.
Я не хочу ни трепета, ни боли,
Мне муж - палач, а дом его - тюрьма.
Но видишь ли! Ведь я пришла сама...
Декабрь рождался, ветры выли в поле,
И было так светло в твоей неволе,
А за окошком сторожила тьма.
Так птица о прозрачное стекло
Всем телом бьется в зимнее ненастье,
И кровь пятнает белое крыло.
Теперь во мне спокойствие и счастье.
Прощай, мой тихий,ты мне вечно мил,
За то, что в дом свой странницу пустил.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Любочко, я його виставляла 09.03, але він був такий сирий, а сил не було правити, що я прибрала його, попрацювала трішки і можливо не будуть мене лаяти ні за слова, ні за розмір, хоч в одній строці все переіначила, навіть наголос авторський поставила