Моя смерть буде кращим моментом життя,
Між стихіями цими існує інший вимір:
Хто чекає катафалк -
не має права на життя.
Може той покоритись і спуститись на беріг.
Чи на берег,
Оберегом не назвеш все ж його,
Він же сорок тисяч душ відпустив до Тартару.
Хочеш - слав його силу,
Хочеш - фарбу і туш.
Що про нього не кажи -
Все йому буде мало.
Які картини не малюй, не буде права на життя,
(щоб на вічне життя, не коротке)
Океан з головою як завжди накрива,
Наче дійсно життя це,а не "хроніків-сводка".
