Машинами по чорному асфальту,
Містами непозначеними там,
Деревами і квітами, і теплими привітами,
І чимось ще, і кимось де.
У натовп з головою,
Де непомітні ти і я,
Де всі позначені й відмічені,
І недоступні- бо залежні.
І змінить літо на весну,
І снігом прохолодним по столу,
Начебто це новий світ,
Але той самий старий лід.
Життя по колу,
По старим коліям залізних паровозів,
У тих вагонах де сиділи до війни,
Пили і їли і могли.
