Шукають себе у світі,
й вимірюють щастя грошима.
Такі нерозумні діти.
Славної неньки Вкраїни.
Кидаючи родичів й місто,
в якому дитинство минало,
вони виїжджали звідси,
мовляли: "Ніщо не тримало".
Казали: "Там гроші і слава.
Може, й кохання знайдеться".
А вдома за ними гірко плакала мама.
І батько уже, як колись, не сміється.
Але чи потрібен комусь ти
там, у чужому краю,
де ти не маєш друзів,
де в домі ніхто не чекає?
Навіщо тікаєш? Від кого?
Кого ти шукаєш? Чи чОго?
І де б не блукав по країнах,
серця наші - на Батьківщинах.
А щастя наше - не в грошах.
Щастя - у нас самих.
Самопожертва - найбільша розкіш.
Ну а обман наш - найбільший гріх.
Найтепліша любов - то батьківська,
а найкраща країна - своя.
Там, де батько виховував сина,
і де мати дочку родилА.
І не вірте, хто каже, люди,
що є краще життя за те,
коли вдома здоровенька матуся
і татусь біля неї цвіте.
Коли і дідусь, і бабуся
і в горі, і в радості разом живуть.
Коли хтось скаже тихенько: "Я з тобою назавжди залишуся".
І навіть подумки не додасть: "Мабуть".
Цінуйте, що маєте, люди!
Цінуйте, допоки ви тут!
Ніколи ж не знаємо, що завтра буде.
І кого коли Небеса заберуть.
Стих хороший , но вот безработица в Украине по-прежнему сумасшедшая. Выходит, многие едут просто для того чтобы прокормить своих детей, потому как дома ловить нечего - можно только есть сухари
Мабуть Ви знайомі з усіма нашими емігрантами якщо так впевнено написали це-
*й вимірюють щастя грошима.*
*вони виїжджали звідси,
мовляли: "Ніщо не тримало".*
Бажаю Вам бувати за кордоном лише легально з екскурсіями.
, но вот безработица в Украине по-прежнему сумасшедшая. Выходит, многие едут просто для того чтобы прокормить своих детей, потому как дома ловить нечего - можно только есть сухари
